Пост-турнікетний синдром виражається, іноді, у тривалому напуханні кінцівки після того, як джгут зняли. Приблизно половина усіх розпухань після використання джгута спричинена тим, що кров повертається до кінцівки після послаблення джгута (гіперемія). Решта є наслідком пост-ішемічної реактивної гіперемії, збільшення об’єму крові для відновлення нормального кислотно-лужного балансу у тканинах. Пост-ішемічна реактивна гіперемія відображає спроби тіла очистити кінцівку від метаболічних продуктів кисневої недостатності. Потім може відбутися додаткове розпухання як наслідок набряку або пост операційної гематоми. Тривала кровотеча з хірургічної рани також може значно вплинути на напухання. Пост-турнікетний синдром характеризується набряком, затвердінням, блідістю, слабкістю без паралічу, суб’єктивним занімінням без об’єктивної анестезії.
Причини
Вважається, що пост-турнікетний синдром виникає в першу чергу завдяки тривалій ішемії, а не прямому механічному впливу джгута на м’яз. Джгут призводить до нервово-м’язових ушкоджень, спричиняючи ішемію (малокрів’я) у тканинах, дистальних відносно джгута, та стискуючи та викликаючи ішемію у тканинах під джгутом.
Недавні експериментальні дослідження показують, що масштаб ушкодження скелетних м’язів під джгутом залежить від складної взаємодії тиску джгута та тривалості його використання.
Ускладнення виникає у пацієнтів, яким джгут наклали на тривалий час та у пацієнтів, в яких джгут був недостатньо сильно затягнутий і не зупиняв притік артеріальної крові, проте зупиняв відтік венозної крові.